Візія Генерального штабу ЗС України щодо розвитку Збройних Сил України на найближчі 10 років

ВІЗІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

1. Загальні положення

Збройні Сили України (далі — ЗС України) — повинні користуватися повагою серед населення країни, союзників, слідувати своїм традиціям, бути укомплектованими підготовленим, мотивованим персоналом, озброєними сучасним озброєнням та військовою технікою, спроможними діяти самостійно та спільно з партнерами України.

Мета Візії ЗС України — сформувати загальне бачення та наміри, визначити орієнтири розвитку ЗС України в цілому та видів (родів) військ (сил) у тому числі, а також їх діяльності на найближчі 10 років та в подальшому.

Місія ЗС України — оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Основні пріоритети розвитку ЗС України:

трансформація системи об’єднаного керівництва силами оборони та військового управління ЗС України, у тому числі шляхом розмежування повноважень:

між Міністерством оборони України та Збройними Силами України, прийняття ними від Міністерства оборони непритаманних йому функцій разом із підготовленим персоналом;

між Генеральним штабом ЗС України, Об’єднаним штабом ЗС України (Командуванням Об’єднаних сил), командуваннями видів (родів) військ (сил) щодо планування застосування, управління військами (силами) та їх генерування, у тому числі шляхом створення командувань підготовки (TRADOC) у складі видів, окремих родів військ (сил);

створення операційних командувань Повітряних Сил, Військово-Морських Сил ЗС України та набуття ними спроможностей щодо управління відповідними силами та засобами в ході ведення операції сил оборони;

переведення штабів на J, G, A, N, S структури;

розробка та впровадження в усіх сферах діяльності ЗС України стандартів та процедур, прийнятих у державах — членах НАТО;

збільшення кількості підрозділів, які беруть участь у міжнародних навчаннях, коаліційних операціях НАТО;

високий рівень професійної підготовки особового складу, у тому числі шляхом фахового навчання військовослужбовців як в Україні, так і за кордоном. Проходження ними військової служби на ротаційній основі у штабах НАТО усіх рівнів;

забезпечення інтенсивного навчання військовослужбовців та досягнення ними рівня володіння англійською мовою не нижче СМР-2222: 100% офіцерського складу, щонайменше 50% сержантського складу;

оптимізація чисельності ЗС України, органів військового управління, видів (родів) військ (сил);

утримання військових частин у відповідних ступенях бойової готовності, укомплектування особовим складом, озброєнням, військовою технікою та забезпечення запасами, приведення наявної техніки та озброєння до боєздатного стану, їх підготовка. При цьому закупівля озброєння та військової техніки, насамперед, здійснюватиметься в інтересах військових частин, які виконують бойові завдання;

розвиток озброєння та військової техніки, в першу чергу сучасних засобів розвідки, РЕБ, зв’язку, ППО, засобів вогневого ураження (підвищення їх точності та дальності), у тому числі забезпечення їх взаємосумісності зі збройними силами держав-партнерів;

відновлення, утримання, розвиток інфраструктури та будівництво нових військових містечок, їх комунально-експлуатаційне забезпечення для розміщення органів військового управління (штабів), військових частин та підрозділів;

надання пріоритету колективній та об’єднаній підготовці всіх складових сил оборони, розширення переліку спільних теоретичних та практичних заходів, які стосуються всього спектру спільного виконання ними завдань;

синхронізоване набуття спроможностей складовими сектору оборони держави, розвиток однотипного озброєння та військової техніки;

налагодження ефективної взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади для забезпечення повноцінного розвитку сил оборони держави;

розвиток системи територіальної оборони;

підготовка території та населення України до оборони.

Основні принципи:

патріотизм — відстоювання національних інтересів держави, повага та любов до Батьківщини, її державних символів, національних цінностей, культури, історії, української мови, ідейна переконаність, відданість, готовність до самопожертви заради свободи та незалежності українського народу;

верховенство права — забезпечення законності, підзвітності, прозорості та дотримання засад справедливості і демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони;

єдиноначальність — наділення командира (начальника) всією повнотою влади стосовно підлеглих та покладання на нього персональної відповідальності перед державою за всі складові діяльності військової частини (підрозділу); надання командиру (начальнику) права одноосібно приймати рішення та віддавати накази; забезпечення виконання визначених рішень і наказів, виходячи із всебічної оцінки обстановки та вимог законів України;

персональна відповідальність — особиста та неподільна відповідальність військовослужбовця, незалежно від його посади та військового звання, за виконання покладених на нього обов’язків військової служби, дотримання військової дисципліни, виконання вимог нормативно-правових актів та керівних документів, які регламентують його діяльність і поведінку;

добропорядність — направленість дій військовослужбовця на захист національних інтересів і відмова його від пріоритетності власних інтересів під час виконання наданих йому повноважень, неприпустимість корупційних дій у будь-яких проявах, відкритість під час виконання обов’язків військової служби;

лідерство — сприяння прагненню до належного виконання службових обов’язків, кар’єрного зростання, набуття високого професійного рівня особовим складом, здійснення ефективної кадрової політики і створення відповідного військового резерву з урахуванням знань, бойового досвіду, умінь та навичок військовослужбовців під час їх призначення на керівні посади, згуртування військового колективу, його налаштування на працю;

гендерна рівність — забезпечення рівними можливостями, правами та обов’язками чоловіків та жінок під час проходження військової служби;

повага до військовослужбовців — військовослужбовці є центром уваги вищого військово-політичного керівництва країни. Створення для них гідних умов щодо походження військової служби, надання всебічної підтримки суспільством.

2. Збройні Сили України

У перспективній структурі ЗС України повинні бути спроможними забезпечити успішне стримування агресора, запобігання кризовим ситуаціям воєнного характеру і збройну оборону держави, а також участь в багатонаціональних операціях.

Структура ЗС України в мирний час повинна бути максимально наближена до структури воєнного часу. Системи управління, комплектування, підготовки, забезпечення, мобілізації та територіальної оборони повинні забезпечити своєчасне, швидке й ефективне переведення ЗС України з мирного у воєнний стан.

Перспективна структура ЗС України визначає на довгострокову перспективу основні цілі і напрямки їх розвитку. Вона є основою, яка вказує напрямок розвитку і визначає зміст основних заходів короткострокового і середньострокового планування.

Для забезпечення надійної оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності основний пріоритет розвитку буде надано Силам спеціальних операцій, ракетним військам і артилерії та армійській авіації Сухопутних військ, зенітним ракетним військам Повітряних Сил та береговим ракетно-артилерійським військам Військово-Морських Сил ЗС України.

У довгостроковій перспективі нарощування бойових спроможностей ЗС України в цілому, розвиток саме цих видів, окремих родів військ (сил) є найбільш важливим.

Повітряні Сили, Військово-Морські Сили, Десантно-штурмові війська будуть розвиватися, нарощуючи спроможності, необхідні для проведення об’єднаних операцій всередині України за провідної ролі Сухопутних військ.

Медичні сили, сили підтримки, логістики, зв’язку та кібербезпеки повинні в максимально короткі строки завершити формування, злагодження і розпочати набуття спроможностей щодо забезпечення дій військ (сил) під час проведення міжвидових, міжвідомчих об’єднаних операцій.

2.1. Генеральний штаб ЗС України

Генеральний штаб ЗС України є головним органом військового управління зі стратегічного планування застосування ЗС України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони в межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Генеральний штаб ЗС України:

є оптимальним за чисельністю і побудований (організований) у J-структурі на основі принципів і стандартів, прийнятих в країнах НАТО;

координує процеси генерування та застосування військ (сил).

надає підтримку Головнокомандувачу ЗС України з питань стратегічного керівництва ЗС України, управління їх повсякденною діяльністю.

Управління військовими частинами, що були в безпосередньому підпорядкуванні Генерального штабу, здійснюється створеними Командуванням військ зв’язку та кібербезпеки ЗС України, Командуванням сил підтримки ЗС України, Командуванням медичних сил ЗС України.

Генеральний штаб ЗС України очолює начальник Генерального штабу ЗС України, який підпорядковується Головнокомандувачу ЗС України.

Повноваження Генерального штабу ЗС України визначаються законом, функції та завдання затверджуються Головнокомандувачем ЗС України.

2.2. Командування об’єднаних сил ЗС України

Основним функціональним призначенням Командування об’єднаних сил буде планування та управління військами (силами) об’єднаних сил в операціях з відсічі збройної агресії та національними контингентами і персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

На даний час, Об’єднаний оперативний штаб ЗС України забезпечує реалізацію повноважень Командувача об’єднаних сил щодо управління угрупованнями військ (сил) ЗС України, інших складових сил оборони, управління угрупованнями військ (сил) в операції на території Донецької та Луганської областей.

У короткостроковій перспективі на базі Об’єднаного оперативного штабу ЗС України буде сформовано Командування об’єднаних сил ЗС України у відповідній J-структурі.

Командування об’єднаних сил ЗС України очолить Командувач об’єднаних сил, який буде безпосередньо підпорядковуватися Головнокомандувачу ЗС України та здійснювати керівництво об’єднаними силами в усіх сферах їх застосування (на суші, в повітрі, на морі).

У середньостроковій перспективі автономне функціонування та мобільність, належні побутові умови для особового складу Командування об’єднаних сил ЗС України будуть забезпечені шляхом його розміщення у побудованому окремому військовому містечку з сучасною інфраструктурою поблизу розвинутої транспортної мережі.

2.3. Сухопутні війська ЗС України

Сухопутні війська і надалі будуть розвиватися так, щоб могли проводити об’єднані операції і комплексно використовувати бойові системи.

Озброєння і військова техніка Сухопутних військ будуть розвиватися з урахуванням набутого досвіду ведення бойових дій, вимог щодо високої маневреності підрозділів, автономності їх дій, дальнього вогневого ураження противника системами ВТЗ, основними носіями яких будуть ракетні війська і артилерія.

Основним завданням Командування Сухопутних військ буде генерування військ. Для цього в Командуванні Сухопутних військ будуть створені штаб і Командування підготовки (за аналогом TRADOC).

До сфери повноважень Командування підготовки (TRADOC) будуть належати:

розробка та впровадження доктрин, підручників, стандартів бойового навчання;

аналіз бойового досвіду та підготовки військ;

керівництво навчальними центрами, центрами підготовки підрозділів, обладнаними тренажерами (симуляторами), полігонами;

підготовка військ та об’єктивна оцінка її результатів.

Крім того, Сухопутні війська складуть основу територіальної оборони держави для забезпечення її функціонування як в мирний час, так і в умовах війни.

Чисельність Сухопутних військ становитиме близько половини від складу ЗС України.

Оптимізацію чисельності Сухопутних військ буде проведено без зниження бойових можливостей їх військових частин.

Зони відповідальності оперативних командувань будуть уточнені з урахуванням наявності загроз національній безпеці України. На оперативні командування буде покладено відповідальність за територіальну оборону в межах зони відповідальності, проведення мобілізації та підготовку резервів. Крім того, в процесі підготовки буде передбачено набуття ними спроможностей щодо управління підпорядкованими та приданими силами і засобами на окремому оперативному напрямку, залежно від розвитку воєнно-стратегічної обстановки.

Усі загальновійськові бригади будуть частинами постійної бойової готовності. Буде забезпечено їх комплектування підготовленим особовим складом, озброєнням і військовою технікою.

З метою підвищення маневреності бойових бригад буде проведено оптимізацію підрозділів логістичного забезпечення з урахуванням уточнених норм ешелонування їх запасів матеріально-технічних засобів та боєприпасів, забезпечено готовність до виконання завдань Корпусу резерву, який гарантовано укомплектований особовим складом оперативного резерву та забезпечений всіма видами озброєння та військової техніки, запасами матеріально-технічних засобів та боєприпасів.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі буде проведено оптимізацію кількості частин забезпечення і штатної чисельності навчальних закладів. Також, у Сухопутних військах будуть функціонувати два центри міжвидової підготовки (Старичі, Широкий Лан).

Усього у складі Сухопутних військ будуть:

оперативні командування з підпорядкованими бригадами, полками і частинами забезпечення, необхідними для виконання визначених завдань;

бригади територіальної оборони — для виконання завдань поза смугами ведення бойових дій;

Корпус резерву;

вищі військові навчальні заклади;

навчальні центри (школи підготовки);

центри підготовки підрозділів (в т.ч. міжвидові);

полігони.

2.4. Повітряні Сили ЗС України

Повітряні Сили і надалі будуть розвиватися так, щоб забезпечити максимально надійну охорону повітряного простору України, прикриття особливо важливих об’єктів на території України, а головне, прикриття угруповань військ під час ведення операцій.

Системи оповіщення військ про напад повітряного противника повинні бути пов’язані з подібними системами країн-партнерів, інтегровані з ними в одну систему, базуватися на ранньому виявленні повітряного противника ще при його діях на аеродромах.

Пріоритет розвитку озброєння і військової техніки Повітряних Сил буде наданий закупівлі нових та модернізації існуючих зразків з метою збільшення дальності виявлення і вогневого ураження повітряного противника, а також підвищення вогневих можливостей засобів ППО.

Основним завданням Командування Повітряних Сил буде генерування сил (військ). Для цього в Командуванні Повітряних Сил буде створено штаб і Командування підготовки (TRADOC).

Повноваження Командування підготовки Повітряних Сил будуть визначені по аналогії з Командуванням підготовки Сухопутних військ.

У перспективі для планування та управління силами і засобами Повітряних Сил під час ведення операції сил оборони буде сформовано операційне командування.

Чисельність Повітряних Сил становитиме близько однієї шостої від складу ЗС України.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі буде проведено оптимізацію:

структури та складу радіолокаційної розвідки;

чисельності навчального закладу та навчальних центрів (центрів підготовки);

кількості та чисельності частин забезпечення.

Зони відповідальності повітряних командувань будуть уточнені з урахуванням зон відповідальності оперативних командувань. До складу повітряних командувань увійдуть створені на базі бригад тактичної авіації авіаційні полки і авіаційні бази, які будуть забезпечувати дії цих полків.

Зенітні ракетні бригади і полки будуть змішаного складу і включатимуть стаціонарний і мобільний компоненти.

Організаційно-штатна структура радіотехнічних частин буде уточнена з урахуванням визначених завдань, характеристики озброєння, їх дислокації і зон відповідальності. Бойове чергування з метою контролю повітряного простору буде здійснюватися підрозділами зі складу радіотехнічних частин на ротаційній основі.

До складу Повітряних Сил увійдуть:

повітряні командування, з відповідними авіаційними полками і базами, військовими частинами зенітних ракетних, радіотехнічних військ, частинами всебічного забезпечення, необхідними для виконання визначених завдань;

операційне командування;

вищій військовий навчальний заклад;

навчальний центр (школи підготовки) та центр підготовки підрозділів;

полігони.

2.5. Військово-Морські Сили ЗС України

Військово-Морські Сили і надалі будуть розвиватися так, щоб забезпечити максимально надійну охорону підводного простору, захист України з моря, надання підтримки сухопутним угрупованням військ.

Пріоритет розвитку Військово-Морських Сил буде наданий надводним силам та береговим ракетно-артилерійським військам. Достатня кількість добре озброєних, маневрених катерів і кораблів буде забезпечена за рахунок будівництва корабельно-катерного складу і закупівлі таких зразків у наших партнерів.

Для ураження кораблів противника на морі Військово-Морські Сили будуть оснащені достатньою кількістю сучасних ракетних комплексів. Наявність у складі Військово-Морських Сил сучасних засобів ППО забезпечить надійність ураження повітряного противника з морського напрямку.

Основним завданням Командування Військово-Морських Сил буде генерування сил (військ). Для цього в Командуванні Військово-Морських Сил будуть створені штаб і Командування підготовки (TRADOC).

Повноваження Командування підготовки Військово-Морських Сил будуть визначені по аналогії з Командуванням підготовки Сухопутних військ.

Чисельність Військово-Морських Сил становитиме близько однієї десятої від складу ЗС України.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі буде проведено поетапний розвиток можливостей Військово-Морських Сил, що дозволить збалансувати склад родів Військово-Морських Сил, забезпечить мобільне і асиметричне застосування, в першу чергу по найбільш уразливих місцях противника.

На першому етапі буде проведено відновлення та розвиток можливостей системи розвідки, в тому числі встановлення контролю над територіальними водами і за їх межами (до 40 морських миль від узбережжя). Системи відображення надводної обстановки повинні виключити раптовість дій противника на морі і бути сумісними з подібними системами країн-партнерів.

На другому етапі буде проведено розвиток можливостей щодо захисту національних інтересів на морі у виключній (морській) економічній зоні України.

Також буде проведено оптимізацію складу родів військ Військово-Морських Сил та формування флотилії із завданням щодо підготовки надводних сил.

Управління морськими операціями і бойовими діями на морі буде покладено на Морське командування (у подальшому — операційне командування), а застосування наземного компонента, ведення протидесантної операції і бойових дій — на Командування морської піхоти у складі угруповання військ на окремому напрямку.

До складу Військово-Морських Сил увійдуть:

Операційне командування, Командування морської піхоти з повним набором бойових військових частин та військово-морські бази, необхідні для виконання певних завдань;

флотилія;

вищий військовий навчальний заклад;

навчальний центр (школи підготовки) та центр підготовки підрозділів;

полігони.

2.6. Десантно-штурмові війська ЗС України

Десантно-штурмові війська будуть розвиватися так, щоб забезпечити швидке розгортання на загрозливих напрямках для стримування противника, а також виконання всього спектру покладених на них завдань.

Чисельність Десантно-штурмових військ становитиме близько однієї десятої від складу ЗС України.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі буде проведено оптимізацію складу Десантно-штурмових військ.

Командування Десантно-штурмових військ у своїй діяльності одночасно буде об’єднувати функції генерування військ та управління їх застосуванням.

Застосування Десантно-штурмових військ буде здійснюватися залежно від розвитку обстановки в складі угруповання на окремому напрямку або побригадно у складі угруповань військ.

До складу Десантно-штурмових військ увійдуть:

десантно-штурмові бригади з необхідними підрозділами забезпечення;

окремий артилерійській дивізіон та окремий розвідувальний батальйон;

навчальний центр (центр підготовки підрозділів);

школи підготовки;

полігон.

2.7. Сили спеціальних операцій ЗС України

Сили спеціальних операцій будуть розвиватися так, щоб шляхом організації розвідувально-диверсійної діяльності руху опору, проведенням психологічних операцій знизити можливості противника щодо наступу територією України, у т.ч. на тимчасово окупованій території, а в довгостроковій перспективі — гарантоване виконання спеціальних завдань за межами України (за умови внесення необхідних змін до законодавства).

Чисельність Сил спеціальних операцій становитиме близько однієї п’ятдесятої від складу ЗС України.

Командування Сил спеціальних операцій у своїй діяльності одночасно буде об’єднувати функції генерування військ та управління їх застосуванням.

Найближчим часом будуть сформовані повітряний і морський компоненти Сил спеціальних операцій.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі буде проведено оптимізацію чисельності полків спеціального призначення і переформування їх у Центри спеціального призначення.

Застосування частин і підрозділів спеціального призначення та інформаційно-психологічних операцій буде здійснюватися під керівництвом Командування Сил спеціальних операцій спільно в ході спеціальних та психологічних операцій або окремо в ролі підтримуючих сил в операціях угруповань військ.

До складу Сил спеціальних операцій увійдуть:

центри спеціального призначення;

центри інформаційно-психологічних операцій;

окрема змішана авіаційна ескадрилья;

загін морських засобів виведення та евакуації;

навчальний центр (центр підготовки підрозділів).

2.8. Сили логістики ЗС України

Сили логістики і надалі будуть розвиватися з метою утримання озброєння та військової техніки, матеріальних засобів і забезпечення ними військ (сил), усіх складових сил оборони, а також створення ефективної системи інфраструктурного забезпечення військ (сил), яка забезпечуватиме гарантоване виконання основних завдань: господарювання нерухомістю, забезпечення їх розквартирування в пунктах постійної дислокації та під час виконання завдань в операціях, утримання об’єктів та засобів інфраструктури, енергетичного та комунального господарства.

Визначення потреб та планування логістичного забезпечення буде покладено на підрозділи логістики (J,G,A,N,S-4) Генерального штабу ЗС України, командувань видів, окремих родів військ (сил), оперативних (повітряних) командувань і військових частин.

Організацію забезпечення матеріальними засобами та інфраструктурного забезпечення буде покладено на Командування Сил логістики.

У середньостроковій і довгостроковій перспективі частини і підрозділи логістичного забезпечення будуть зведені в об’єднані центри логістичного забезпечення.

3. Особовий склад ЗС України

Основою ЗС України буде особовий склад з високим рівнем професійної підготовки, мотивований, який пройшов підготовку у навчальних закладах України, а також в навчальних закладах країн — членів НАТО.

3.1. Підготовка

Під час підготовки персоналу основна увага буде приділятися навчанню спеціалістів у навчальних центрах та школах підготовки, на курсах лідерства та офіцерських курсах тактичного рівня при вищих військових навчальних закладах. Також широко буде використовуватись дистанційне навчання та сертифікація самостійно покращеного рівня професійної майстерності

У бойовій підготовці відповідальність за її проведення та результати буде покладено на командування видів і родів військ (сил), а саме на створення у їх складі командування підготовки (TRADOC). Акцент буде зроблено на злагодженості підрозділів у ланці взвод — рота — батальйон в центрах підготовки підрозділів видів і родів військ (сил) за участю сертифікованих інструкторів. Для цього будуть функціонувати у складі СВ — два, а в інших видах і родах військ (сил) — по одному Центру підготовки підрозділів.

Можливості центрів будуть розширені за рахунок використання технологій імітаційного моделювання та використання підрозділів позначення дій противника.

Міжвидова і міжвідомча підготовка залишиться пріоритетною.

3.2. Освіта

Вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти увійдуть до складу ЗС України, будуть об’єднані в єдину систему під загальним керівництвом підрозділу підготовки (J-7) Генерального штабу ЗС України.

Начальники і керівний склад вищих військових навчальних закладів призначаються з числа офіцерів ЗС України на ротаційній основі.

Укомплектування вищих військових навчальних закладів постійним складом здійснюється за змішаним принципом — цивільними науково-педагогічними працівниками (викладачами) та інструкторами з числа військовослужбовців бойових частин ЗС України на ротаційній основі.

3.3. Комплектування

Підбір та розподіл кадрів здійснюється відповідно до паспортів посад J, G, A, N — структур органів військового управління.

Заплановано введення нових військових звань для вищого офіцерського складу.

Передбачено ротацію осіб офіцерського складу зі штабних на командні посади та навпаки.

У довгостроковій перспективі комплектування ЗС України особовим складом переважно буде здійснюватися на контрактній основі із застосуванням ефективної системи управління кар’єрою професійних військовослужбовців, в основу якої буде покладено просування по службі на підставі рейтингів.

Сержантський склад є основою професійних ЗС України, на них покладено практичне виконання заходів щодо повсякденної діяльності, підготовки та безпосереднє управління діями солдатів у бою.

Підвищення професіоналізму сержантського складу здійснюється шляхом багаторівневої підготовки (включаючи мовну) та обов’язкового проходження служби на ротаційній основі за різними вертикалями службової діяльності: командної, викладацької, штабної або логістичної, у тому числі — з призначенням у інші роди військ (сил).

Багаторівнева підготовка включає базовий, середній, підвищений та вищий курси, які мають два етапи — підготовку командира-лідера і підготовку за спеціальністю. Підготовка сержантського складу здійснюється і в закордонних військових навчальних закладах та навчальних (навчально-тренувальних) центрах.

Сформовано інститут інструкторів, підготовка яких здійснюється за трьома рівнями: базовий, підвищений, академічний. Посади інструкторів введено в підрозділах та вищих військових навчальних закладах.

Резервісти, які підписали контракт та перебувають у резерві, постійно проходять практичну підготовку безпосередньо в своїх військових частинах.

Штатна чисельність мирного часу бойових військових частин, призначених для негайного реагування, максимально наближена до штатів воєнного часу. Вони укомплектовані особовим складом військовослужбовців військової служби за контрактом не менше 90%, основним озброєнням та технікою на 100%. Це забезпечує швидке реагування на весь спектр ризиків та загроз національній безпеці в різних частинах території України.

Укомплектованість інших бойових військових частин може перебувати на рівні не менше 80%. Водночас, у разі необхідності, вони будуть доукомплектовуватись виключно резервістами, які приписані до цих частин та проходять разом з ними підготовку.

Військові частини забезпечення можуть бути укомплектовані на рівні не менше 70% та доукомплектовуються в загрозливий період підготовленими резервістами.

Така система комплектування забезпечить швидке розгортання на випадок загрози та забезпечить економію ресурсів.

Для досягнення такого рівня комплектування військових частин, формування підготовленого оперативного резерву повинна бути налагоджена та повністю забезпечена система соціальних гарантій.

3.4. Соціальні гарантії та захист

Служба у ЗС України повинна бути як престижною, так і фінансово привабливою. Поряд із високими заробітними платами діє ціла низка привабливих заходів: безоплатне навчання в цивільних навчальних закладах; безоплатне лікування, збільшена відпустка; можливість отримання житла за рахунок держави тощо.

4. Спрямованість розвитку озброєння і військової техніки та матеріально-технічних засобів

Розвиток озброєння та військової техніки, в першу чергу, повинен забезпечити збільшення ефективності, мобільності, автономності дій та захищеність частин і підрозділів від впливу зброї з метою досягнення безпеки угруповань військ (сил) в умовах протистояння з більш сильним противником.

4.1. Розвідка

Розвиваючи розвідувальні спроможності, особливу увагу необхідно приділяти засобам радіотехнічної та радіолокаційної розвідки, а також набуття спроможностей з ведення тактичної розвідки та розвідки з відкритих джерел. Розвідувальні засоби та засоби ураження повинні бути об’єднані в одну автоматизовану систему, яка працює в автономному режимі. Ця система повинна бути стійкою до дій РЕБ противника, пов’язаною (поєднаною) з подібними системами країн-партнерів.

Сили і засоби розвідки повинні мати спроможності щодо добування, обробки та доведення розвідувальної інформації до споживачів у стислі строки (оперативності, своєчасності) та з високим ступенем якості (достовірності та точності).

4.2. Управління військами

Необхідно перебудувати систему прийняття рішень командувачами (командирами) усіх рівнів ЗС України. Вони повинні бути спроможними взяти на себе відповідальність за прийняття рішення, його реалізацію. Командири готові самостійно, ініціативно, оперативно, обґрунтовано прийняти рішення та здійснити управління під час його виконання, виходячи з умов обстановки, що склалася.

Необхідно побудувати у ЗС України надійну систему зв’язку, автоматизації, розвідки та спостереження (С4ISR), стійку до зовнішнього впливу, захищену від засобів РЕБ, яка буде мати альтернативні канали зв’язку.

Засоби зв’язку повинні бути поєднані із засобами зв’язку країн-партнерів.

Необхідно створити інформаційну мережу в інтересах сектору безпеки та оборони держави, яка буде забезпечувати набуття інформаційних спроможностей для отримання, опрацювання, зберігання, передачі, контролю та надання інформації на вимогу командувачів (командирів) та штабів (тактичного, оперативного, стратегічного рівнів) об’єднаних сил.

4.3. Вогнева підтримка

Пріоритетним є розробка та закупівля високоточної зброї, покращення точності та збільшення дальності дій засобів вогневого ураження. Ракетні комплекси, реактивні системи залпового вогню повинні забезпечувати надійне ураження противника на великих відстанях. Всі сили і засоби вогневого ураження: ударна авіація, ракетні комплекси, артилерія, у тому числі реактивна, комплекси ППО повинні бути об’єднані в єдину ударну (вогневу) систему.

Для забезпечення дальнього вогневого ураження противника необхідно створити: ракетний комплекс з дальністю ураження до 500 км і більше; полк ударних безпілотних літальних апаратів.

4.4. Маневреність (мобільність)

Бойові частини не повинні бути обтяжені запасами, озброєння та техніка повинні мати максимально можливу надійність, високу прохідність та запас ходу. Військові частини повинні бути спроможні в короткий час висунутись на загрозливий напрямок та виконати визначене завдання, «знаючи, що їх забезпечать усім необхідним». Вони не повинні знаходитись у «глухій» обороні, а мати можливість швидко пересуватись, в тому числі на великі відстані, та з’являтися у районах, де противник їх не очікує. Частини та підрозділи всіх рівнів повинні бути спроможні діяти самостійно, автономно, у повній ізоляції, в тому числі невеликими підрозділами, які легко переміщувати повітряним транспортом.

Транспортна інфраструктура, сили і засоби інженерного забезпечення повинні забезпечити швидке та приховане переміщення (маневр) військ у нові райони. Інженерні війська спроможні швидко обладнувати позиції, пророблювати проходи в загородженнях, встановлювати їх, наводити переправи через великі водні перешкоди, готувати шляхи маневру.

Залізниця України повинна мати необхідну кількість платформ для швидкого переміщення частин та підрозділів в різні райони держави. Забезпечити дублювання усіх мостів через водні перешкоди.

4.5. Захист військ (живучість)

Для того щоб противник витрачав значні ресурси для виконання поставлених завдань, необхідно збільшити виробництво та прийняти на озброєння ЗС України необхідну кількість макетів, які імітують комплекси ППО, ракетні комплекси, реактивну артилерію, макети танків, літаків тощо, які є очевидною ціллю для ударів противника, а також забезпечити проведення аерозольного маскування угруповань військ та об’єктів.

Необхідно розробити та прийняти на озброєння маскувальні комплекси (комплекти) для всіх існуючих зразків озброєння та військової техніки.

Розробити нові способи дій підрозділів в умовах нанесення противником ударів крилатими ракетами, в тому числі, застосування нових станцій РЕБ, які б порушували процеси управління зброєю та функціонування системи зв’язку. Війська повинні бути спроможні до швидкого розосередження, згортання, переміщення та розгортання у нових районах.

Підрозділи охорони арсеналів, баз і складів повинні бути спроможні ефективно протидіяти диверсійно-розвідувальним групам, ударним БпЛА противника, а технічне обладнання важливих об’єктів повинно забезпечити їх надійну охорону і оборону.

4.6. Запаси

Мають бути в достатній кількості, розосереджені територією держави, поділені на стратегічні, оперативні і військові. Обсяги запасів повинні забезпечувати тривале ведення бойових дій. Створені умови для їх швидкого оновлення та поповнення.

5. Взаємодія ЗС України з іншими інституціями та операційне інтегрування

З метою збільшення (покращення) взаємодії з іншими державними інституціями, організаціями, які беруть участь в охороні та обороні держави під час конфліктів у воєнний час усі складові сил оборони та сил безпеки повинні бути сумісними між собою.

Це досягається об’єднаним плануванням оборони держави під керівництвом Міністерства оборони України за участю Генерального штабу ЗС України та інших складових сектору безпеки і оборони України, центральних органів виконавчої влади. План оборони України як комплексний документ визначає, не тільки порядок застосування ЗС України, інших складових сил оборони і сил безпеки, а також дії інших інституцій, організацій у міжнародній, економічній, фінансовій, інформаційній, мобілізаційній та інших сферах.

Засоби зв’язку, озброєння та техніка повинні бути максимально однотипними. Підготовка сил і засобів усіх структур повинна бути виключно об’єднаною.

Зони відповідальності територіальних органів управління інших військових формувань приведені у відповідність із зонами відповідальності оперативних командувань Збройних Сил України

Органи управління інших військових формувань переведені на
J, G, A, N, S структури.

6. Висновок

Реалізація положень, викладених у Візії Збройних Сил України, дозволить створити ЗС України, які будуть:

спроможні забезпечити успішне стримування агресора, запобігти кризовим ситуаціям воєнного характеру, вести збройну оборону держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності;

побудовані за принципами НАТО, досягнуть критеріїв членства в Альянсі та спроможні брати участь в багатонаціональних операціях з підтримання миру та безпеки.

v.zhytnuk